водити


водити
ВО|ДИТИ (132), -ЖОУ, -ДИТЬ гл.
1.Водить, идти во главе:

ѡ(т)иде ѡ(т)тоудоу вод˫а съ собою и два оученика прп(д)бнаго (ἄγων) ЖФСт XII, 129 об.; изведе люд изъ ѥюпта. и по семь водѩше въ поустыни лѣ(т) •м҃• КН 1280, 568г; слѣпъ слѣпа водѩ оба в ровъ падета. (ὁδηγῶν) ПНЧ 1296, 54; ѡн же множьствоу людии повеле свѩзати. и водити ˫а по трѣбищемъ идольскымъ. ПрЛ XIII, 105г; сего ра(д) и оученикъ два на •і҃• по собѣ водѩ (ἐπαγόμενος) ГА XIIIXIV, 195в; възложьше на вельблудъ водѩхуть и по граду. ГБ XIV, 188а; и пришедъ в монастырь съ дроугомь водѩщимъ и. (ὁδηγοῦντος) СбТр к. XIV, 175 об.; ˫Ако хощеть водити тѩ водѩи тѩ, иди въслѣ(д) его. (φέρειν) Пч к. XIV, 57;

водити (кого-л.)
на (кого-л.) — идти во главе, предводительствовать:

Изѩславъ же ре(ч) имъ. ˫азъ вожю Оугры. и всѣ земли но не на свои люди. но кто ми ворогъ на того вожю. ЛИ ок. 1425, 149 (1150);

||=приводить кого-л. куда-л.:

не водi Лѩховъ Кыеву. ЛЛ 1377, 58 об. (1069); не води его сѣмо. ЗЦ к. XIV, 16б; и повѣлѣ [Олег] кормити и. [коня] и не водити его к нему. ЛИ ок. 1425, 15 об. (912);

прич. в роли с.:

и не виж(ю) без водѩщаго мѩ камо ити. СбЧуд XIV, 293а; ту же епи(т)мью възложити подобаеть иже медвѣди водѩща˫а. (τοῦς... ἐπισυρομένους) ПНЧ XIV, 153б.

2. Направлять:

а женоу ѥго ˫аша. рекоуче ˫ако ти на зло кн҃зѩ водѩть. и бъ(с) мѩтежь въ городѣ вѣликъ. ЛН XIIIXIV, 106 об. (1228); прмдро(с)ть на исходишихъ поетсѩ. на путехъ же деръзновенье водить. ЛЛ 1377, 18 (955); о инѡмь ни о чем же тщань˫а не имуть. но токмо порѡкъ поругани˫а... и мѩтеж на цр҃квна˫а водити. МПр XIV, 79; б҃ъ звѣз(д)ою влъхвы вож(д)ааше. СбУв XIV, 163; Лѣность же томить и оуныниѥ вѩжеть. и водить (ἄγει) ФСт XIV, 72б; о како памѩ(т) си(х) бѣ. слезы претерплю. равны надежа водѩху на вещи. завiстьны словесы. но зависть ѡ(т)иде. (ᾗγον) ГБ XIV, 150в; Злы˫а надежа аки злiи наставници на грѣ(х) водѩть. (ἄγουσιν) Пч к. XIV, 132 об.

3. Проводить (о воде):

аще же преже скончань˫а времени сего. възбранить ѥму г(д)нь села. не водити водоу. (ἐπανάγειν τὸ ὕδωρ) КР 1284, 322б.

4. Совершать, делать что-л.:

а на игрища пришедше водѩть всѩ непри˫азньска˫а дь˫авольска˫а творени˫а. плещюща и гудуща и плѩшюща СбХл XIV, 24; Сего ради мд҃ро врачбу начинаѥть. [святой Василий] водѩше бо по димостеновѣ словѣ. ГБ XIV, 160б; Се ѥсть ц(с)рь истинныи иже оудержитьсѩ ѡ(т) ˫арости и ѡ(т) зависти, и всѩ водить подъ закономъ б҃жиимъ, и оумъ свои съблюдеть свободенъ (ἄγων) Пч к. XIV, 31 об.

—?:

ажь водѩ по •г҃• рублѩ прода. али не водѩ нь продаi ГрБ № 65, XIII.

♦♦=Водити женоу см. жена;
♦♦=водити къ крьстоу см. крьстъ;
♦♦=водити ротѣ см. рота;
♦♦=водити соудъ см. соудъ.

Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. . 1988.

Смотреть что такое "водити" в других словарях:

  • водити — воджу/, во/диш, недок., перех. 1) Тримаючи когось за руку і т. ін., допомагати йти. || Супроводити когось по якійсь території, приміщенню, показуючи що небудь, гуляючи тощо. || Примушувати когось іти з собою куди небудь. || Примушувати йти з… …   Український тлумачний словник

  • водити — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • водити ся — водит ся, Ол. Діятися. Што ся водит? …   Словник лемківскої говірки

  • воєводити — джу, диш, недок., заст. Бути, служити воєводою. || Керувати, управляти військом, битвою …   Український тлумачний словник

  • воєводити — дієслово недоконаного виду рідко …   Орфографічний словник української мови

  • отъводити — ОТЪВО|ДИТИ (28), ЖОУ, ДИТЬ гл. 1.Уводить: ˫Ако въсхыща˫а или скрыва˫а. чюжѹ рабѹ блѹдницю сущу ни ˫ако ѹкрада˫а рабы и ѿводѧ. ни ˫ако же тать не казнитсѧ. КР 1284, 257а; Встанѣте идѣмъ ѿсюду слышасте сп҃са гл҃ща. не паче ли что тогда сущи(х)… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • водить — вожу, укр. водити, др. русск., ст. слав. водити ἄγειν (Супр.), болг. водя вожу , сербохорв. во̀дити, словен. voditi, чеш. voditi, слвц. voditi, польск. wodzic. Связано чередованием с веду, вести. Родственно лит. vadyti, yadaũ, лтш. vadît, vadu …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • поповодити — воджу/, во/диш, док., перех., розм. 1) Водити багато разів; водити тривалий час. 2) Приховуючи справжній стан справи або наміри, дурити кого небудь тривалий час …   Український тлумачний словник

  • супроводжувати — 1) (кого що іти, їхати разом з ким / чим н. як супутник / охорона тощо), супроводити, провадити, проводити, провести, проводжати, доводити, довести (доправляти до певного місця); водити, ходити (з ким по різних місцях, показуючи щось);… …   Словник синонімів української мови

  • виводити — дієслово доконаного виду змусити когось довго ходити виводити 1 дієслово недоконаного виду спрямовувати; робити висновок; усувати; зображати тощо виводити 2 дієслово недоконаного виду довго водити …   Орфографічний словник української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.